Іще не загоїлись рани
Наскрізь пробитих сердець,
А ти уже сяєш вогнями,
Красивий і сильний Донецьк.
Тебе причесали охайно,
Відмили від градів і куль.
А люди кричать очами.
Цей біль не сховаєш нікуди.
І жити б, як було раніше,
Й забути б про кров на полях,
І дихати б чистим і свіжим…
Та пам’ять не зтерти ніяк.
Багряно-кривавою стала
Сторінка останніх цих літ.
Ти тільки тримайся, благаєм,
Своїх не залиш ти сиріт.
В яскравих гірляндах сховав ти
Залатані прорізі куль.
І вивів на площу центральну,
І свято ти людям ввімкнув.
Танцюють вони і співають,
Та знає тей, хто зазирнув
У очі, омиті сльозами,
Що в пам’яті все встає знов.
Бо ще не загоїлись рани,
Хоч хочеться, попри усе,
Нам жити, любити і бути
З тобою, наш рідний Донецьк.
З вірою і надією
Информация с сайта Наука Отцов Небесных
